Увійти

Login to your account

Username *
Password *
Remember Me
минулого року у Дніпрі створили перший вуличний музей АТО в Україні минулого року у Дніпрі створили перший вуличний музей АТО в Україні
  • 03 лютого 2017
  • 1135

Музей АТО в Дніпрі

У Києві не дуже усвідомлюють близькість війни, тому що в місті не так часто зустрічаються люди в формі, пропахлі димом і з втомленими очима.

Все ж столицю віддаляють від передової цілих 700 кілометрів, а Дніпро – всього 240. Але на війну ходять поїзди. І якщо сісти в експрес «Київ – Костянтинівка», який їде через цілком уже мирні Слов’янськ і Краматорськ, то всього через шість годин комфортної подорожі опиняєшся безпосередньо в зоні АТО. А з Дніпра на війну ходять навіть маршрутки.

І тому минулого року у Дніпрі створили перший вуличний музей АТО в Україні.

Оформлена вулична експозиція «Шляхами Донбасу» на відкритому майданчику біля історичного музею ім. Яворницького. Площа експозиції – близько тисячі квадратних метрів, вона є частиною великого музею АТО в Дніпрі.

Спалена й розстріляна техніка, зірвані дорожні вказівники з назвами міст Донбасу, бетонні плити блокпосту, підірвана зупинка, гільзи від снарядів, численні інші артефакти, які створюють у тиловому місті атмосферу боїв антитерористичної операції. Більша частина розтрощених машин для вуличного музею була знайдена на «кладовищі техніки» 93-ї механізованої бригади. На порівняно невеликій музейній території відвідувача охоплює моторошне відчуття присутності в АТО, де щойно закінчився запеклий бій. Не перемога, не поразка, не пафос, а сама правда.

А нещодавно відкрилася друга частина присвяченої війні в Україні експозиції під назвою «Громадянський подвиг Дніпропетровщини під час АТО». У музеї зібрали не тільки речі, що належали хлопцям, які воювали, а й створили відеоінсталяцію, що розчулює до сліз.

Дніпро став форпостом для біженців. Місто негайно і однозначно продемонструвало своє ставлення до сепаратистів і проросійських настроїв, приймало і продовжує приймати біженців. І це не тільки вирішення питання

житла. У людей, які працювали і жили на Сході України та змушені були тікати від війни, виявилося багато правових проблем. Необхідно було відновити документи, працевлаштовуватися, шукати нове місце для навчання дітей. Активісти, волонтери справилися з цим нелегким завданням. Але пам’ятати про скалічені долі ні в чому не винних людей дуже важливо, тому саме їхніми фотографіями заповнена окрема велика частина виставки.

З перших днів війни в Дніпрі виникло багато різних волонтерських організацій. Хтось вирішив плести маскувальні сітки, хтось готувати сухі борщі і вітамінні суміші. Наші воїни постійно підкреслюють, що без допомоги мирних жителів, волонтерів, без їхньої підтримки було б набагато складніше. І тепер хлопці дуже радіють стравам домашньої кухні, в’язаним шкарпеткам, дитячим малюнкам, лялькам-мотанкам. Організатори музею прагнули показати роботу волонтерів у всіх напрямках.

Та, безумовно, героїчна частина експозиції присвячена підрозділам, які брали безпосередню участь у бойових діях. Це – 20, 22, 39, 40, 43-й піхотні батальйони, 25-а аеромобільна десантна бригада, 17-а танкова бригада, 54-а, 93-я, 72-а механізовані бригади, 74-й окремий розвідувальний батальйон, 55-а артилерійська бригада, добровольчі батальйони «Кривбас», ООН, окремий полк «Дніпро-1».

Велика частина експозиції присвячена титанічній праці медиків лікарні імені Мечникова. Тут і історії порятунку важкопоранених бійців, і фотографії самих пошкоджень. Дніпровські медики творили дива, даруючи найцінніше – життя. Роботу медичної служби «Госпітальєри» теж висвітлено на виставці. І зараз ці люди працюють у «гарячих точках» на лінії зіткнення. Неможливо оминути увагою і черги бажаючих здати кров для важкопоранених бійців. Люди не залишалися байдужими до порятунку життя героїв.

Зал пам’яті загиблих не залишає нікого байдужим. Тут зібрано портрети 470 загиблих героїв, їхні речі. А це дає зрозуміти, якими ці люди були у житті. Продовженням враження від стіни пам’яті є відеозал з відеоінсталяцією, де сам глядач перебуває наче в пеклі війни. Напевне немає людини, яка вийшла з приміщення музею байдужою. Відвідувачі виставки говорять про те, що така експозиція має бути у кожному місті, аби пам’ятати всіх тих, хто зараз захищає Україну.

Підготувала Ольга ЛАВРИСЬ

dzp

Login to post comments