Увійти

Login to your account

Username *
Password *
Remember Me
  • 24 березня 2017

Виступ президента під час п’ятого засідання Ради регіонального розвитку

Дорогі співвітчизники! Шановні учасники Ради регіонального розвитку! Розвиток. Це слово у назві нашого організаційного та дискусійного майданчика і є ключовою темою сьогоднішньої зустрічі.

Воно логічно об’єднує, воно зводить до спільного знаменника всі пункти порядку денного нашої сьогоднішньої зустрічі. Питання мінімальної зарплати, її впливу на бізнес та бюджет, відновлення банківського кредитування, децентралізацію, дорожню інфраструктуру, реформу системи охорони здоров’я та зміни у загальній середній освіті.

Про реанімацію економіки…

Ще півтора роки тому ситуація в країні була такою, що про перспективи розвитку ми могли лише мріяти… Друзі, уявіть ще три роки тому дефолт і повний крах видавалися майже неминучими. Тоді по економіці синхронно вдарили війна, закриття російського ринку і падіння світових цін на основні продукти українського експорту.

Всі українські уряди – два Кабміни Арсенія Яценюка і третій, Володимира Гройсмана – не мали іншого вибору, ніж йти на дуже жорсткі, принципові й непопулярні кроки. Заходи узгоджувались з міжнародними фінансовими організаціями, які підтримали мою команду, підтримали Україну у цей складний час. І хоча ці кроки, на жаль, були надзвичайно важкими для людей, але без них, хочу запевнити, було би набагато важче…

Зараз оживає промисловість – демонструє зростання на 2,8% за підсумками 2016-го. Впевнений, у 2017 році ми маємо такі самі позитивні перспективи. Промисловість найбільше постраждала від війни, адже втрачено до 20% індустріального потенціалу країни. Втім, промислове зростання припинилося ще за три роки до агресії у 2011 році, і я поки що не знаю, чи ми остаточно перевернули на позитив цю багатолітню негативну тенденцію…

Про оздоровлення банківської системи…

Практично завершено болісний і масштабний процес оздоровлення банківської системи, очищення від хворих і небезпечних для усієї системи банків, а таких було більше 80. Гроші, які були розкрадені з банківської системи за всі 23 роки… – на сьогоднішній день на нас лягла відповідальність щодо негайних жорстких і рішучих кроків щодо оздоровлення системи. Водночас, в інтересах десятків мільйонів клієнтів ми провели філігранну і бездоганну націоналізацію «ПриватБанку», забезпечили і далі будемо забезпечувати його стабільну роботу. Хоча це не знімає необхідності і відповідальності за чітке інформування суспільства про те, де поділися гроші «ПриватБанку», де гроші вкладників…

Про створені передумови для руху вперед…

Якщо провести аналогію з медичною сферою, то ситуація в економіці виглядає приблизно так… Ми, будучи вже на межі із потойбічним світом, потрапили до реанімації – і вижили. Провели певний час в палаті інтенсивної терапії – і підвелися на ноги. Нас виписали – і ми пішли. І ми не просто повністю одужаємо, а, сповнені сил та енергії, жити будемо довго та щасливо.

Так, ті тенденції, які я щойно описав, жодної ейфорії вони не викликають. Вони поки що не відчутні для переважної більшості українців. Але, як сказав хтось із філософів, іноді важливішим є не те, що трапилося, а те, чого не сталося, чого вдалося уникнути. 

Досягнуті результати ще не призвели до покращення рівня життя людей. В цьому плані ми лише починаємо використовувати першу-ліпшу нагоду, робити перші кроки, такі як: підвищення мінімальної зарплати до рівня 3200 гривень; збільшення заробітних плат лікарів, вчителів тощо; нарощувати витрати на дорожнє будівництво, і це кожен в Україні вже може відчути; надавати фінансові можливості для розвитку місцевих громад і багато іншого.

Отже, головне, у нас створені передумови для розвитку економіки, для початку відновлення, а згодом і зростання рівня життя людей. Та, схоже, такий трек не всіх влаштовує ані за межами України, що природно… ані всередині, що саме собою аномально й патологічно! Але ж факт, що значна частина політикуму продовжує керуватися принципом: «чим гірше, тим краще»…

Про «блокаду» та її наслідки…

Повторне народження і зміцнення наших Збройних Сил спонукало Кремль помножити свої зусилля із внутрішньої дестабілізації в Україні. Інформаційна війна, розповсюдження фейкових новин, сіяння паніки та зневіри… Стимуляція і симуляція протестних рухів та маніпуляція у своїх інтересах деякими право-радикальними угрупуваннями… Просування лукавої ідеї дострокових виборів, щоб посилити представництво лояльних до Кремля сил, відрядження в Україну диверсійних груп, підготовка терористичних актів – ось далеко не повний інструментарій Кремля…

Все чіткіше кристалізується загроза анархії та отаманщини. Яскравим доказом тому є реальні й потенційні наслідки так званої «блокади» Донбасу. Її організатори показали себе як неперевершені майстри політичного піару. Вони грамотно вирахували больову точку, піймали хвилю суспільних очікувань, виявили оголений нерв. 

Але вони дурили суспільство, бо насправді то була не блокада ОРДЛО. Ну яка блокада, коли там дірка в кордоні з Росією в сотні кілометрів? Насправді все це виявилося спецоперацією, направленою на те, щоб виштовхнути окуповані райони українського Донбасу в Російську Федерацію. 

Нам довелося рішенням РНБО тимчасово призупинити транспортне сполучення з окупованою територією і це носило вимушений характер. Воно припинило той хаос, в який блокадники намагалися занурити всю країну. Борючись за повернення територій, ми могли і навіть мусили здійснювати товарний обмін з нашими заводами, тими, які змогли залишитися у правовому полі України. Вони платили податки Українській державі, вони були зареєстровані в українських органах реєстрації, вони виплачували заробітну платню в гривнях, через банківські рахунки, що унеможливлювало будь-яке надходження коштів до сепаратистських угруповань.

Блокадники добились того, створили для цього підґрунтя, щоб підприємства були захоплені, конфісковані, пограбовані. І ми не маємо жодного права приймати продукцію від підприємств, які тепер захоплені бойовиками. І саме про це – рішення РНБО. Обмежений обмін товарами може відновитися, щойно Росія та її маріонетки повернуть українським власникам, і Українській державі, вкрадені заводи.

Внаслідок блокади Україна втратила останню сферу впливу на ці території. Тим, хто хочуть відштовхнути і подарувати ці землі Путіну, – це абсолютно прийнятна стратегія. Ті, хто хочуть, щоб ці підприємства і ця стратегія була якорем, який тримає окуповані території в надії повернутись в Україну, – це питання життя і смерті.

Не в останню чергу потрібно проаналізувати і економічні наслідки. Удар було завдано по вітчизняній енергетиці, металургії, по бюджету, створено додаткові ризики для національної валюти…

Про політичні загрози «популізму»…

Сьогодні МВФ на засіданні свого правління мав виділити черговий транш – один мільярд доларів, який конче потрібен для подальшого поповнення золотовалютних резервів, для утримання стабільності національної грошової одиниці, для дуже потужного сигналу інвесторам. Бо вони, інвестори, кредитування з боку Фонду розглядають як авторитетну та відповідальну рекомендацію вкладати вже свої, приватні гроші, в Україну, розвивати у нас виробництво, створювати робочі місця. 

Нами спільно було проведено велику роботу: проведені реформи, ми переконали Фонд в тому, що наш варіант пенсійної реформи є такий, що не передбачає напряму підвищення пенсійного віку, і ми отримали позитивну оцінку проведених економічних реформ. А в суботу питання по Україні зникло з сьогоднішнього порядку денного ради директорів. Оце і є той вплив політичних ризиків, про небезпеку яких я говорю зараз…

Сьогоднішній мій день почався з наради з цього питання, де брали участь зазначені керівники держави, і один із її учасників, до речі, запропонував відрядити до Вашингтону в якості спецпредставника України Андрія Івановича разом із Семенченком, Юлію Володимирівну разом із Парасюком… Якщо «Самопоміч» організувала та патронувала блокаду, то хай би і виправляла наслідки цієї диверсії…

Про перевищення повноважень місцевими радами…

В контексті блокади маю серйозні претензії і до вас, шановні голови обласних державних адміністрацій тих областей, де місцеві ради перевищили свої повноваження і ухвалили рішення, які виходять далеко за межі їхньої відповідальності, і розхитують ситуацію в країні. Вони зараз будуть наповнювати золотовалютні резерви? Вони будуть компенсувати втрати державного бюджету, вони будуть компенсувати втрату робочих місць? Вони будуть нести відповідальність за повернення цих територій під українську юрисдикцію? Ні! Вони зараз сховалися. Так само, як і сховалися тоді дехто з вас замість того, щоб займати атакуючу публічну позицію.

У вас безліч аргументів для того, щоб переконати депутатів і суспільство. Ще раз наголошую, це означає, що ви або не вели роз’яснювальної роботи, і десь відсиділися… або пояснювали так, що вас ніхто не зрозумів. Або вам бракує політичного авторитету в своїх областях.

Сподіваюся, що ця історія стане уроком для всіх. Влада повинна займати політично наступальну позицію, так само, як і деякі голови обласних державних адміністрацій змогли переконливо продемонструвати державну позицію обласним радам.

В сьогоднішній Україні багато хто демократію плутає з махновщиною. Скажіть, будь ласка, Французька Республіка є демократичною країною? Про інцидент в аеропорту Орлі всі чули? Зловмисник вхопив військового за автомат і негайно, в ту саму мить був застрелений. В країні є висока терористична загроза, а ми – у воюючій країні. От французька ілюстрація того, що демократія – це не є анархія та вседозволеність…

Про децентралізацію…

Будучи в колі представників місцевих громад, звичайно ж, не можу не зупинитися на питанні децентралізації. Місцеві бюджети зросли з шістдесяти дев’яти мільярдів гривень в 2014 році до ста сорока семи мільярдів минулого року. Цього року мають вийти на показник в 170 мільярдів. Це означатиме зростання в два з половиною рази.

Частка місцевих бюджетів у зведеному бюджеті країни також збільшилася і впритул наблизилася до 50%, чого ніколи не було за всю історію України. Отже, доходи місцевих бюджетів розширювалися випереджуючими темпами щодо росту доходів державного бюджету. І останнє підвищення мінімальної заробітної платні вдвічі, до 3200 гривень, зіграло тут важливу роль і колосальну вигоду отримали теж місцеві бюджети.

Те, що ви на місцях отримали такий колосальний ресурс, не означає, що ніхто не буде цікавитися і контролювати ефективне використання цих грошей. Не треба погоджувати це з Києвом, саме в цьому був сенс запровадження децентралізації, але тримати їх на депозитних рахунках, маючи не відремонтовані дороги, не побудовані школи, не відновлені дитячі садки, вуличне освітлення, не маючи реальних кроків для того, щоб кожна громада відчула реальні кроки 2,5 кратного збільшення місцевих бюджетів – це теж неприйнятно. Наголошую – на що конкретно, вирішуйте самі, але люди повинні бачити, що у вас де нову дорогу, де сучасне освітлення, а де, вибачте, і сміттєзвалище… Гроші для цього є.

Про зміни на краще для кожного українця…

Зміни та перетворення ми почали в 2014 році. В 2015-му перші зрушення були очевидними лише самим реформаторам. В 2016-му їх вже помітили й високо оцінили наші закордонні партнери. Надзвичайно важливо, щоб 2017-й увійшов до історії як рік, коли зміни стали відчутними для широкого кола наших співвітчизників. Це те завдання, яке я ставлю перед вами.

Слава Україні!

20 березня 2017 року, скорочено

Підготував Михайло КУЧЕРАК

Login to post comments