Увійти

Login to your account

Username *
Password *
Remember Me

«Золоті сурми» – яскраві хвилини успіху Featured

Якщо ви  подорожуватимете до Німеччини, то, майже не ухиляючись від маршруту, можете потрапити до польського містечка Домброва Ґурніча, що розкинулося серед віковічних дерев і парків історичного краю Сілезія. Це місто гірників і шахтарів, першою архітектурною перлиною якого є кафедральний собор XIX ст. Святої Діви Марії в неготичному стилі. А другою – палац культури і мистецтва «Заглембє». І у вас неминуче виникнуть асоціації із нашим рідним Калушем, із «Мінералом».

І саме тут, в Домброві Ґурнічій, ви можете стати свідком міжнародного фестивалю духової музики, який проводиться вже впродовж восьми років. До речі, з ініціативи голови міста, який не тільки є великим шанувальником музики, але особисто грає в міському шахтарському оркестрі.

До Домброви Ґурнічої вже вдруге було запрошено зразковий духовий оркестр «Золоті сурми» палацу культури «Юність» (художній керівник та диригент Іван Шалата, диригент Ярослав Гулимчук). А також ансамбль мажореток «Сузір’я» (керівник-хореограф Ольга Квецко).

Але я не ставлю собі за мету розповідати про те, що ми й так знаємо про «Золоті сурми». Краще зупинюсь на тому, з якими іменитими й досвідченими колективами довелося конкурувати їм за любов та увагу глядачів. Так, до участі в фестивалі, який тривав два дні, організатори запросили ще п’ять оркестрів. Серед них оркестр Воєводської комендатури поліції Катовіце, Шахтарська капела з Чехії та міський оркестр господарів – Домброви Ґурнічої. Приїхали колективи з Угорщини і Словаччини. Досвідчені дорослі музиканти, з вдало підібраним репертуаром із класичних і народних творів, з власними професійними вокалістами.

І сталося так, що «Золоті сурми» за віком учасників був наймолодшим колективом. Навіть попри те, що його склад «посилили» викладачі калуської музичної школи такі як Наталія Кендюх, Володимир Коваль, Михайло Пробоїв, Ігор Зятик… Але саме «Золоті сурми» відкривали фестиваль першого дня, очоливши колону духових оркестрів під час майже двохкілометрового маршу. І вони закривали другий день фестивалю в палаці культури і мистецтва Домброви Ґурнічої. І, як на мене, то не випадковий збір обставин, а неабияка підстава для того, щоб ми, калушани, могли гордитися творчими здобутками свого оркестру.

Ось, першого фестивального дня, поки «Золоті сурми» очолюють колону духових оркестрів, по дорозі від міського музею до місцевого парку Генерала Геллера, їх супроводжує цілий натовп слухачів. Помічаю серед «фанатів» немолодого сивого поляка, який ледве поспішає за бадьорим маршем. Чому він тут?

– Я чекав на цей оркестр цілий рік, бо ще в минулому році він мені сподобався, – дає відповідь на пряме запитання. – Я, старий музикант, радію з того, що молодь з ентузіазмом виконує духову музику.

Пізніше, вже в парку, до калуського колективу почали підходили захоплені шанувальники, щоб наживо поспілкуватися з нашими виконавцями. Запам’яталося, як несміливо наближається тридцятирічний молодий чоловік, який виявився заробітчанином з Кривого Рогу і був безмежно щасливий зустріти своїх земляків. А з яким здивуванням я слухала молоду чету поляків, які проштовхувалися через натовп слухачів лише для того, щоб перепитати, чи не гастролюватимуть «Золоті сурми» ще десь інде. Бо вони готові поїхати й до Кракова…

А найяскравіші хвилини успіху калуський оркестр очікували увечері в залі палацу «Заглембє», трішки більшого ніж наша «Юність». Вщент заповненого глядачами, які з щирою радістю сприймали кожен номер калушан. Під кінець концерту, коли на сцену вийшов Олександр Гук з піснею «Україна – це я», зал вибухнув. Хтось поряд повторював слова пісні, хтось витирав крадькома сльози. На сцені наші мажоретки розгорнули сині і жовті полотнища… Врешті увесь зал підвівся на ноги, аплодуючи юним музикантам і їх досвідченим наставникам, які ще тричі виходили на біс.

Не знаю, про що в цей момент думали поляки та іноземні гості фестивалю, а я відчувала впевненість у майбутньому. Наших дітей, Калуша, України.

Залишається тільки сердечно подякувати господарям фестивалю за їхній ентузіазм в популяризації духової музики. І, звичайно, «Золотим сурмам», «Сузір’ю», вчителям Калуської музичної школи, які виховали учнів такого високого виконавського рівня. Сподіваюся, що ми і влада Калуша, шануватимемо їх не менше, ніж Домброва Ґурніча.

 

Стефанія ВІСТОВА

Super User

Fusce adipiscing viverra auctor. Integer lacinia blandit est, vitae dapibus justo facilisis consectetur. Praesent lacinia, ante sed tempus convallis.accumsan magna, nec sagittis odio augue id velit.

Website: themewing.com/
Login to post comments