Увійти

Login to your account

Username *
Password *
Remember Me
Маю думку Маю думку
  • 02 березня 2017
  • Дзвінка ТОРОХТУШКО
  • 896

Скиньтеся на 8 березня Featured

Файне місто. Романтичний передвесняний вечір. Дощ і сніг змішалися в одну кашу. Манну. Майже небесну.

Бо народ, нарешті, відстояв кілометрові черги до чудотворної ікони, випалив там річний запас свічок, набив поклонів, посипав голову попелом торішніх гріхів і масово навертається до святості.

На поворотах трохи заносить народ, але то нічого – терпіти можна. Святість – то такий стан душі, що потрібно, аби його всі бачили. Щоб аж єлей з голови стікав, миро з писка капало, як самогон із сухопарника, і офірки в очах блимали.

Ну, і німба треба дюбелями прибити, бо німб – штука ефемерна і тримається не дуже. Так і норовить злетіти. А коли він не на місці – біда.

Німб – то як світлофор. Має блимати, щоб не заносило на поворотах. Це я до чого?

Ага! Значить, побожні файномістяни до ікони чудотворної оце постояли, святості перебрались і... збирають у школах по 50 гривень на 8 березня. В мене – все: зашквар у думках.

Сама, на власні вуха чула, як святі отці з тієї ж катедри, світочі знань, слова Божого і всяких мудрих наук вельмидуховних і душеспасенних, казали, що 8 березня – то в очах Божих є свято того гріховного і осоружного совка, котрого ми маємо позбутися, щоб осягнути щось важливе і високе.

Бо 8 березня зі своїх таємних, антиродинних, антинародних і зовсім не традиційних криївок на світ Божий вилазять всякі фурії, феміністки, фетишистки, щоб затягнути душі християнські до гендерного пекла. І очолює їх не хто інший, як сама Кларушка Цеткін і ще якісь женщини загального користування, котрих давно вже немає, але справа їхня досі жива і прибуткова.

Тобто поважні високодуховні файномістянські цадики, дервіші, імами, духовні провідники і напівпровідники та інші гонителі бісів радять святкувати День Матері. Все для того, щоб народ християнський осягав духовні вершини.

Але народ, кажись, бачив тих цадиків …на Святій Горі. Вчора – до ікони свічку, нині – чортові кочергу.

А що такого? Все норм. Інь та Янь. Чорне і біле. Троянди й виноград. Красиве і «ну-нафіг».

Ні, все би нічого, якби та сама тьотінька, яка оце дзвонила про 50 грн. на 8 березня, два дні тому не кохала мені мозок розмовою про виховання дітей у Дусі та Істині. І що християнство – понад усе.

– Всі здають, – каже тьотінька. – І ми мусимо.

– Я так не думаю. І взагалі: як це в’яжеться з вашою релігійністю?

– Богові – Боже, а кесарю...

– Он воно що, – зітхаю. – Кесар недопродав сувеніри і валентинки?

– Ми маємо триматися купи, – настановчо каже вона.

– Купи чого? – питаю.

– Люди мають гуртуватись.

– Навколо купи?

– Всі мають бути однією купою!

– Не можу, – кажу. – В мене коефіцієнт самодостатності високий.

– Але ж всі...

– А якщо всі підуть топитися, ви теж підете? – питаю.

– Не перекручуйте.

– Я перекручую?

Фу, або хрестики познімайте, або одягніться.

Дзвінка ТОРОХТУШКО

Login to post comments