Увійти

Login to your account

Username *
Password *
Remember Me
dzp

dzp

«Коли говорять про те, що кримчанам з російськими паспортами закрита дорога в ЄС, мені хочеться розреготатися у відповідь», - стверджує 28-літній уродженець Керчі Сергій, який після одруження переїхав в Естонію і взагалі не планує повертатися на півострів. Звучить досить самовпевнено. Але, чи насправді це так?

Цього року виповниться вже четверта річниця з моменту анексії Криму Російською Федерацією. Всі ми добре пам’ятаємо, як на півострів почали проникати «зелені чоловічки», які захоплювали головні адміністративні будинки. Після цього було призначено референдум, результати якого весь цивілізований світ не визнає і досі. Спливають в пам’яті також і ті кадри, де натовпи людей стоять з плакатами Путіна і російськими триколорами, радіючи «приєднанню». Та питання, чи виправдались їхні надії і сподівання на за ці чотири роки, залишається доволі дискусійним.

Цього року виповнюється четверта річниця з дня анексії Криму Російською Федерацією. Росія, домігшись свого, за цей час змусила емігрувати значну частину кримчан на материкову Україну, а інша частина населення півострова або сповна насолоджується реаліями «русского мира», або просто приречена мовчати і терпіти політику Кремля.

Незадовго після анексії Кримського півострова Росією, західний світ та США таки наважилися вжити заходів щодо дій ненаситної «імперії». Ввівши санкції, європейські політики сподівалися на подальше порозуміння та врегулювання ситуації дипломатичним шляхом. Та, натомість, Російська Федерація ввела контрсанкції, не визнаючи, таким чином, свою неправоту. У будь-якому випадку, від такої «дипломатії» завжди страждатиме простий народ; сьогоднішня ситуація на півострові тільки зайвий раз це підтверджує.

Після анексії Криму в 2014 році український півострів всього за менше ніж за 4 роки зазнав кардинальних змін. З року в рік кількість національного населення Автономної Республіки зменшується. Причиною виїзду людей зі свого місця проживання є далеко не важке економічне становище півострова. Їх звідти просто виганяють! Спочатку просять “по-хорошому”, а до тих, хто пручається застосовують всі можливі методи депортації. Залякування, вбивства, викрадення посеред білого дня і це далеко не увесь список тортур «рашистської» влади.

У ХХІ ст. Україна остаточно встановила свій орієнтир на входження в спільний освітній простір цивілізованих країн. В нових умовах сучасного полікультурного глобалізованого суспільства, а надто, після окупації Криму, коли навчальні заклади стикаються з новим викликом забезпечення належних умов для здобуття освіти внутрішньо переміщених осіб, дедалі більшого значення набуває розвиток толерантних стосунків між людьми.

 Багато українців, які їздять до Російської Федерації на заробітки, у себе в країні, як правило, страшенні патріоти. Більшість – мешканці Західної України. Але коли з'являється загроза, що вони не зможуть їздити працювати до Росії, вони готові ледь не революцію влаштувати. Тобто, якщо в них буде якась перепона для поїздок до РФ, вони можуть почати бунтувати. Можливо, із деякою затримкою, але це буде обов'язково. При цьому у вказаному питанні крім прагматичної сторони у вигляді потенційної можливості заробити гроші, є інший – більш суттєвий аспект – це загроза ідеологічної обробки та ідейного впливу «русского мира».

Справа в тім, що за останній час у нашій рідній державі значно почастішали випадки варварського ставлення до пам’ятників історії, в першу чергу тих, які мають визначне міжнародне значення. Це і пошкодження надгробних плит на військових цвинтарях, меморіальних комплексів встановлених на честь закатованих фашистами, пам’ятники і пам’ятні дошки, що присвячені історичним діячам та подіям на сході України, а також пошкодження у Львівській області пам’ятника полякам, закатованим Гітлером тощо. Окремо хочу відмітити акт вандалізму, вчинений в лютому 2017 року по відношенню до Генконсульства Польщі у Львові.

Новина щодо того, що священик УПЦ МП, здається десь в Запорізькій області відмовився відспівувати дитину, та й взагалі дії окремих священників московського патріархату за останній час показують, що, м’яко кажучи, не всі вони є істинно побожні… Але попри це, ми живемо у цивілізовану світі і країна наша все ж помаленьку але прямує до Європи, тому і ми повинні відповідати європейському рівню, робити все згідно букви закону...

Росія активно використовує для дестабілізації ситуації всередині України і розхитування відносин із країнами-сусідами націонал-патріотичні сили України, а члени цих організацій найчастіше навіть не здогадуються про те, що відбувається.