Боюсь навіть помилитися, скільки за цей час через колектив перейшло людей... Боюсь навіть помилитися, скільки за цей час через колектив перейшло людей...

До 50-річного ювілею «Легенди» – прем’єра

Цьогоріч муніципальний народний аматорський театр «Легенда» ПК «Юність» відзначає свій півстолітній ювілей. З нагоди цієї дати театральний колектив підготував прем’єру вистави Ігоря Юзюка «Камінний хрест. Повернення». Поціновувачі театрального мистецтва зможуть переглянути її напередодні Міжнародного дня театру, який передова світова громадськість відзначатиме 27 березня. Калуські театрали запрошують на свою прем’єру 25 березня. Вперше легендівці представлять сучасний твір.

Як повідомила режисер «Легенди» Леся Піцик, «Камінний хрест. Повернення» – це студія в трьох діях:

– У ній задіяна велика кількість акторів, але не весь склад театру. У головних ролях – Олег і Мар’яна Савки, Роман Пілецький і Христина Вальнюк. Якщо коротко про зміст, то в Україну у службових справах приїжджає праправнук героя новели В. Стефаника «Камінний хрест» Джон. Він – менеджер великої канадської компанії. Хлопець відвідує село своїх предків. Бачить, що як і 100 років тому, звідси їдуть за кордон на заробітки. Замість працьовитих, талановитих людей залишаються ледарі, хворі, немічні. Як, скажімо, Василько: цинік, хуліган. Джон закохується в юну красуню – Христину. Але до неї також небайдужий Василь. Під час бійки він ранить дівчину. Сам не свій від скоєного, Василь валить хрест, який встановив під час виїзду з рідного села Іван Дідух. Розкинувши руки, хлопець утворює «живий» хрест. Джон, усвідомлюючи провину всіх Дідухів, встановлює на горбі новий камінний хрест. Ось така сучасна історія, яка є яскравим прикладом життя українців із покоління в покоління.

Взагалі історія калуського театру розпочалася в 1968 році, коли під керівництвом Ольги Шерстюк був створений драматичний гурток «Романтик». Тоді калушанам було представлено перші постановки вистав «Відважні серця» та «Розвідники».

З 1975 року колективом керувала Раїса Груздєва.

– Професіоналізм її постановок, творчий підхід до кожного з акторів, а також до колективу загалом, давали неабиякий результат, – каже пані Леся. – Серед постановок були шедеври вітчизняної та світової класики. До Міжнародного дня театру в березні 1979 року колектив організував першу «Театральну весну». І продовжив її у 1980, 1982 та 1984 роках. А їхню естафету перехопили в останні роки й ми. У листопаді 1982 року колективу було присвоєно почесне звання «народний аматорський драматичний колектив». З того часу наші театрали щоразу підтверджують це звання. Востаннє вони це зробили торік.

За 50 років у калуському театрі свої ролі зіграло чимало містян різного віку, різних професій.

– Боюсь навіть помилитися, скільки за цей час через колектив перейшло людей, яких об’єднує любов до театрального мистецтва, – говорить Леся Піцик. – Тільки за мене до шести десятків, а я керую «Легендою» з 2002 року. Спочатку з Василем Федоришиним, а тепер – з Іриною Хемич.

Нині калуський аматорський театр «Легенда», до речі, з 2010 року муніципальний, знають не тільки в області, а й по всій Україні. Серед його постановок шедеври української класики: М. Старицький «За двома зайцями», Т. Шевченко «Назар Стодоля», «Мати-наймичка», І. Франко «Украдене щастя, «Для домашнього вогнища», Шолом-Алейхем «Тев’є-Тевель», сценічна композиція «Степан Бандера… Автобіографія». Серед останніх постановок – Г. Цеглинський «Соколики», П. Колесник «Терен на шляху», М. Кардащук «Ми живі».

У 2008 році театр вперше представив свою постановку («Украдене щастя») на Всеукраїнському фестивалі театрального мистецтва «Від Гіпаніса до Борисфена», що проходить в м. Очакові. Журі високо оцінило режисерський задум, акторську гру, чистоту української мови й нагородило «Легенду» почесним званням «Лауреата фестивалю». Таке ж визнання в Очакові калуські легендівці отримали й наступні три роки.

Колектив можна побачити на всіх загальноміських святах. Як от до 580-ї річниці Калуша: історична реконструкція «Судовий процес 1934 року». Чи відкриття криївки та пам’ятного знака загиблим підпільникам у Підгірках.

Режисер театру поділилася також своїми планами на майбутнє:

– Цього року минає 165 років з дня народження нашого земляка Григорія Цеглинського. Маю мрію поїхати з колективом у Перемишль, де похований Цеглинський, і представити там його «Соколики». А з новою цьогорічною постановкою «Камінний хрест. Повернення» поїздимо містами нашої області. А поки при нагоді запрошую калушан і гостей міста на прем’єру. Ми чекатимемо на вас недільного дня у ПК «Юність».

Дарія ОНИСЬКІВ


Байк на сцені як фішка вистави

Цьогоріч калуський театр «Легенда» святкує свій півстолітній ювілей. З нагоди цієї урочистої дати актори театру підготували виставу Ігоря Юзюка «Камінний хрест. Повернення». Її прєм’єра якої відбулася 25 березня в ПК «Юність». Зал весь був заповнений прихильниками таланту і творчості легендівців. Перед початком вистави глядачам показали фільм, в якому розповіли про історію театру, її акторів-корифеїв, режисерів, а також про тих особистостей, які були причетними до творчості «Легенди».

А сюжет твору наступний. В Україну в службових справах приїжджає праправнук героя новели Василя Стефаника «Камінний хрест» Джон. Він працює у великій канадській компанії, а також відвідує село своїх предків. Хлопець дивується наскільки у всіх аспектах є відсталим українське село. І бачить, як звідти люди масово їдуть на заробітки у пошуках кращої долі. Працьовиті та амбітні люди покидають село, залишаються лише хворі, немічні та ледарі. До останніх можна віднести цинічного хулігана Василя, мама якого на заробітках в Італії. Хлопець закоханий у сільську дівчину Христину. Проте симпатію до неї має і канадієць Джон. В результаті через неї між хлопцями виникає бійка, в якій Василь її ранить. Сам не свій від скоєного, Василь валить хрест, який встановив під час виїзду з рідного села Іван Дідух. Розкинувши руки, хлопець утворює «живий» хрест. Джон, усвідомлюючи провину всіх Дідухів, встановлює на горбі новий камінний хрест.

Хочеться відзначити те, що усі актори зіграли на хорошому рівні. Насамперед виокремлю для себе виконавця ролі Джона Олега Савку. Йому добре вдалося зобразити англійський акцент головного героя, а також вміло передати поведінку та повадки типового іноземця, який приїхав у пострадянську країну. Не відставав від свого колеги у майстерності легендівець Роман Пілецький, який у виставі виконав роль Василя. Йому з легкістю вдалося перевтілитися в сільського розбишаку, мова якого була пронизана зухвалістю та жаргонізмами. До речі, зовнішність актора також допомагала глядачам у сприйнятті цього твору.

Серед елементів декорацій вразив безперечно байк. Кажуть, що один із шанувальників аматорської трупи надав його у користування для сцени, на якій з’являється один із головних героїв Василь. Вартість байку складає близько 25 тис. доларів.

По завершенні вистави нагородив театр «Легенда» грамотою, грошовою премією, а також подарував ноутбук та аудіопристрій міський голова Ігор Матвійчук.

Справді, можна сміливо сказати, що вистава вдалася. І великою заслугою цього є сумлінна і натхненна праця акторів, а також їх талановитих режисерів Лесі Піцик та Ірини Хемич.

Ірина КМІТЬ

Login to post comments