У Калуші презентували найстарішу метрику

Нещодавно у приміщенні Центральної бібліотеки ім. Т. Шевченка відбулося представлення старовинної Калуської метрики. Це стало своєрідним подарунком калушанам до Дня міста та чудовою нагодою пролити світло на його минувшину, на життя попередніх поколінь мешканців Калуша.

Заведена ця книга понад триста років тому при одній з тодішніх церков. А віднайшов її наш земляк, молодий дослідник, зберігач фондів Центрального державного історичного архіву у Львові Олексій Онищук. Він і став ініціатором її відсканованого та оцифрованого видання вже у друкованому вигляді. Як виявилося, довгий час метрика, разом з іншими схожими манускриптами, зберігалася в архівах спецслужб. Згодом її передали з архіву СБУ до львівського Національного музею митрополита Андрея Шептицького.

Модератором заходу виступив кандидат історичних наук Ігор Ільницький. За круглим столом зібралися калуські краєзнавці, історики, діячі культури, громадські активісти та журналісти.

Слово «метрика» українці запозичили у поляків, а їхнє «metryka» походить від латинського «matricula» («список»). Отже, метрична книга – це по суті збірник реєстраційних записів, в якому фіксувалися акти громадянського стану членів тої чи іншої церковної громади. Адже ці записи велися місцевими парохами. Метричні книги виконували культову, статистично-демографічну та правову функції. Слід зауважити, що у метричних книгах реєструвалися церковні обряди, а не сам факт народження, шлюбу або смерті, тому мертвонароджені, померлі незабаром після народження, неохрещені, а також самогубці до метрики не заносилися. Окрім свого соціально-правового значення, метричні книги містять цінну інформацію статистичного характеру.

У вступному слові Ігор Ільницький наголосив, що віднайдення старовинної метричної книги Калуша має дійсно сенсаційне значення та є подією величезної історичної ваги не тільки для нашого міста. Адже далеко не кожний населений пункт України може похвалитися тим, що у нього зберігся такий комплексний рукописний документ, за яким можна простежити його історію на кілька століть вглиб.

За словами промовця, метричні книги з’явилися в Європі ще в епоху пізньої Римської імперії. В часи становлення сучасної цивілізації на Трідентському церковному соборі (середина XVI ст.) у Західній Європі було визначено єдині правила ведення записів у метриках. На західноукраїнських землях метричні книги з’явилися наприкінці XVI ст. Зокрема, продовжив Ігор Ільницький, відома так звана Перша Сихівська метрика православної церкви села Сихів, що біля Стрия, за 1600 рік. Вона є найдавнішою з усіх збережених в Україні. Ще варто згадати Київську метрику митрополита Петра Могили (1646 року) та метрику львівського єпископа Йосифа Шумлянського (1686 року). Порівняно з Сихівською, переконаний промовець, Калуська метрика виглядає з усіх точок зору значно ціннішою.

Сам винуватець зібрання Олексій Онищук розпочав свою розповідь з того, що, як це часто буває у житті, натрапив на цю унікальну знахідку чисто випадково. Працюючи над одним архівним дослідженням, в Інтернеті звернув увагу на посилання на Калуську метричну книгу. Виявилося, що вона знаходиться у Національному музеї митрополита Шептицького. Як калушанина його дуже схвилював момент, коли він побачив перед собою цей рукописний збірник форматом з учнівський зошит. Палітурка виготовлена з тисненої телячої шкіри.

Далі за допомогою інтерактивної дошки Олексій Онищук детально ознайомив присутніх з самою структурою метрики та її особливостями. Книга містить 136 сторінок, або 68 аркушів. Вона охоплює період з 1694 по 1785 роки і складається з чотирьох розділів. Перший запис датовано 18 лютого 1694 року. Це якраз період кінця правління польського короля Яна ІІІ Собєського. Розпочав метрику ієрей Іоан Міський Калуський (так у тексті) при храмі Рождества Христового.

Як показали дослідженя, у Калуші у XVIII ст. було три церкви: одна міська і дві заміські. Церква Рождества (Різдва) знаходилася на території теперішньої школи для глухонімих дітей. Саме у цьому храмі, будівля якого не збереглася до наших днів, і велися впродовж майже цілого століття метричні записи.

Отже, перший розділ Калуської метрики називається «Поминальником», бо у ньому записані усопші городяни, за якими родичі замовляли у церкві поминальну службу. Тут записані тільки імена, але ця частина метрики хронологічно є найтривалішою – від 1694 до 1767 року. Кожний аркуш оздоблений кольоровим орнаментом, а перші букви писані червоною фарбою. Записи у цьому розділі йдуть церковнослов’янською мовою і подані у довільному викладі, хоч і з дотриманням певних вимог ведення обліку. За традицією, усі дати записувалися не звичними нам цифрами, а кириличними буквами. Адже прийнято було використовувати буквенне написання для позначення чисел. Зустрічаються комбінації з двох таких букв зі спеціальною позначкою – титлом. Це дещо утруднює читання тексту сучасною людиною. Тому нефахівцеві досить складно одразу розібрати та сприйняти його. Звісно, що такі записи легко піддаються розшифруванню спеціалістами чи церковнослужителями.

Другий розділ – це метрика «Вільного одруження», або книга «сочетанія» («Liber copulatorum»). Записи тут започатковані 1768 року парохом церкви отцем Михайлом Лущинським. Зокрема, 26 лютого 1780 року занотовано, що Яків Чернюх, швець, «сочетається» з Марією, дочкою Теодора Бенашевича, в присутності свідків Андрія Гумініловича та Андрія Дідошака. До речі, значною є географія населених пунктів, вихідці з яких брали шлюб у Калуші з прихожанами Церкви Різдва Христового: це і Станіславів, і Чернівці, і Дрогобич, і Войнилів, і Болехів.

Третя частина метрики називається «Книга мертвих» («Liber mortuorum»). Перший запис зроблено 1768 року про смерть дружини священика Анни Лущинської.

Четверта – «Книга народжених» («Liber natorum») – присвячена реєстрації про охрещення дітей. Цікава вона тим, що тут містяться записи про батьків новонароджених, кумів, повитуху та навіть про те, у шлюбі чи не у шлюбі народилася дитина. Перший запис датовано 5 травня 1767 року про охрещення Анни, дочки Олексія Фетони. Сюрпризом стало те, що на сторінках метрики містяться ноти пісні, якою вітали у церкві кожну охрещену дитину.

У нотатках першої половини XVIII століття церковнослов’янська мова замінюється на польську, латину та німецьку. Багатий декор на сторінках поступово зникає. З приходом австрійців латиниця повністю витісняє старослов’янську мову. Після 1780 року, а саме після указу цісаря Йосифа ІІ про єдині зразки ведення метричних книг імперії, записи стають більш структуровані і чіткі. Сторінки розграфлені на окремі колонки. Арабські цифри значно спрощують читання, навіть з’являється нумерація будинків. Згідно з розпорядженням австрійської влади кураторами метричних книг офіційно визначені місцеві священики, а самі ці книги з виключно церковних перетворюються у цивільно-правові документи. Після 1785 року з’являються друковані метричні книги для реєстрації. Тому Калуська рукописна метрика цим роком і завершується.

Взагалі, згідно з «Йосифінською метрикою» – переписом, проведеним в імперії Габсбургів, у липні 1785 року у Калуші проживало 2 444 мешканці та налічувалося 382 будинки.

Отже, Калуська метрика 1694-1785 років подає нам прізвища мешканців нашого міста, багато з яких і досі зустрічаються у ньому і яким виявляється вже не одне століття: Дідошаки, Гумініловичі, Зеленки, Сербіни, Відоняки (Відойняки), Андріїви, Стасюки, Кушлики та інші. За професійними заняттями у Калуші XVIII століття можна було зустріти кравців, шевців, пивоварів (броварів) і навіть нотаріуса.

Завершив свою розповідь Олексій Онищук словами подяки спонсорам, які долучилися до створення її друкованої копії. Найбільше до цього доклалися громадська організація «Калуш туристичний» на чолі з невтомним активістом та депутатом міської ради Віктором Павлівим, а також ГО «Світ альтернативної культури». Грошей вистачило тільки на те, щоб випустити сигнальні екземпляри. Залишається звернутися до мешканців нашого міста та влади із закликом долучитися до збору коштів для друку більшої кількості примірників метрики.

Тепер Калуська метрика чекає на своїх дослідників, а їх, у свою чергу, чекає кропітка робота над її текстом. Потрібно дати повну загальну характеристику віднайденого історичного джерела, здійснити фаховий переклад її змісту з церковнослов’янської, латини, польської та німецької мов. До кожної сторінки має бути коментар та аналіз. Насамкінець слід зробити певні порівняння, узагальнення та висновки.

Чим є цікавою метрика для калушан? Вона може дати нагоду простежити зміни, які відбувалися у соціокультурній спільноті Калуша тих часів та які зафіксовані у записах. Кожен мешканець нашого міста, який вважає себе корінним калушанином та переконаний, що його предки здавна жили тут, тепер зможе шукати підтвердження цього на сторінках даного документа. Сподіваємося, метрика стане неоціненною допомогою при складанні генеалогічного дерева не одного калуського роду. Цьому сприятиме копія Калуської метрики, яку Олексій Онищук передав до Центральної бібліотеки імені Т. Шевченка.

 

Володимир ПУХИР

Login to post comments