«Коли говорять про те, що кримчанам з російськими паспортами закрита дорога в ЄС, мені хочеться розреготатися у відповідь», - стверджує 28-літній уродженець Керчі Сергій, який після одруження переїхав в Естонію і взагалі не планує повертатися на півострів. Звучить досить самовпевнено. Але, чи насправді це так?

Незадовго після анексії Кримського півострова Росією, західний світ та США таки наважилися вжити заходів щодо дій ненаситної «імперії». Ввівши санкції, європейські політики сподівалися на подальше порозуміння та врегулювання ситуації дипломатичним шляхом. Та, натомість, Російська Федерація ввела контрсанкції, не визнаючи, таким чином, свою неправоту. У будь-якому випадку, від такої «дипломатії» завжди страждатиме простий народ; сьогоднішня ситуація на півострові тільки зайвий раз це підтверджує.

Після анексії Криму в 2014 році український півострів всього за менше ніж за 4 роки зазнав кардинальних змін. З року в рік кількість національного населення Автономної Республіки зменшується. Причиною виїзду людей зі свого місця проживання є далеко не важке економічне становище півострова. Їх звідти просто виганяють! Спочатку просять “по-хорошому”, а до тих, хто пручається застосовують всі можливі методи депортації. Залякування, вбивства, викрадення посеред білого дня і це далеко не увесь список тортур «рашистської» влади.

У ХХІ ст. Україна остаточно встановила свій орієнтир на входження в спільний освітній простір цивілізованих країн. В нових умовах сучасного полікультурного глобалізованого суспільства, а надто, після окупації Криму, коли навчальні заклади стикаються з новим викликом забезпечення належних умов для здобуття освіти внутрішньо переміщених осіб, дедалі більшого значення набуває розвиток толерантних стосунків між людьми.

Росія активно використовує для дестабілізації ситуації всередині України і розхитування відносин із країнами-сусідами націонал-патріотичні сили України, а члени цих організацій найчастіше навіть не здогадуються про те, що відбувається.

Все частіше ми порівнюємо Україну з Ізраїлем. Єврейська держава, як і наша, приречена співіснувати з ворогами, які намагаються його знищити. Ізраїлю, як і Україні, в найтяжчі часи ніхто не допоміг вистояти в боротьбі. У всьому іншому ми – різні.