В розрізі подій в Україні в період 2014-2017 рр. в площині ідеологічної імперської пропагандистської політики «Кремля», георгіївська стрічка стала в нашій державі одним із символів російської окупації та агресії. Вона має вигляд смужки з трьома чорними і двома жовтими (або помаранчевими) смугами, та на постійній основі використовується під час проведення різного роду заходів за участі громадськості в т.зв. «ДНР» та «ЛНР» та подекуди і на підконтрольній українській владі території.

Перш за все давайте звернемося до історичного контексту походження даного символу, з метою більш ширшого розуміння процесів, які сьогодні вигідні Російській федерації як державі-агресору в плані спекуляції даною символікою, для досягнення своїх імперських цілей.

Так, вперше георгіївська стрічка використовувалася ще при оформленні російських імперських нагород. Запроваджена 1769 року, разом із встановленням Ордена Георгія, за наказом російської імператриці Катерини ІІ. Застосовувалася в оформленні низки військових нагород імперії – Георгіївського хреста та Георгіївської медалі. Також вживалася як військовий аксесуар знамен і штандартів підрозділів російської армії, які заслужили його за відвагу в боях.

1769 рік – початок використання стрічки в оформленні низки нагород, знамен і штандартів армії Російської імперії

Після Жовтневого більшовицького перевороту 1917 року та впродовж Громадянської війни 1917–1920 років в Росії георгіївська стрічка використовується в середовищі військових Білого руху, як символ неподільної Росії та російської військової слави.  

1917-1920 роки – символ військових Білого руху в період Громадянської війни в Росії

Зокрема, була присутня на нагородах Добровольчої армії – знаках «За Крижаний похід» і «За великий Сибірський похід». Після поразки Білого руху і встановлення в Росії більшовицького режиму використовується російськими націоналістичними і фашистськими організаціями 1920-1930-х років в еміграції. 

1920-1930 роки – символ більшовицького режиму в Росії та російських націоналістичних і фашистських організацій

Під час Другої світової війни 1939-1945 років георгіївська стрічка вживалася російськими парамілітарними організаціями, що підтримували Нацистську Німеччину у боротьбі проти Радянського союзу. Зокрема, була присутня серед нагород вояків Російської Визвольної Армії (під проводом генерала Власова), Комітету визволення народів Росії та Козачого Стану. 

1939-1945 роки – символ російських військових («власовців»), що підтримували Нацистську Німеччину

Однак, георгіївська стрічка не використовувалася в системі нагород СРСР, оскільки вважалася ворожим символом колишньої імперії. Проте з 1943 року, з метою підняття патріотизму в ході війни, була інкорпорована до радянського Ордена Слави як «гвардійська стрічка». 1945 року гвардійська стрічка вжита на радянській медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» 

1943 рік – символ перемоги СССР над нацистською Німеччиною

У 2005 році в Росії стартувала акція «Георгіївська стрічка»  для пропаганди перемоги Росії у німецько-радянській війні 1941–1945 років, як символ російської мілітаристичної могутності, слави імперії та радянського минулого. Не випадково, що ця акція почалась одразу після перемоги Помаранчевої революції та провалу планів взяття під повний контроль України. Георгіївську стрічку намагались протиставити помаранчевій символіці та утвердити як символ «російського світу». Щорічне розповсюдження російської імперської символіки є тепер невід'ємною складовою кремлівської пропаганди. 

2005 рік – пропагандистський символ одноособної перемоги Росії у світовій війні 1941–1945 років

З 2014 року з настанови «Кремля» георгіївська стрічка, як ідентифікуюча та об’єднуюча ознака почала активно використовувалась так званими «силами самооборони Криму» та в середовищі проросійськи налаштованих сепаратистів на території України в результаті чого стає одним із символів сепаратизму в Україні.  

2014 рік – символ «сил самооборони Криму» та проросійських сепаратистів на території України

Сьогодні стрічка активно використовується на Сході країни бойовиками для розпізнавання «свій-чужий». Георгіївська (гвардійська) стрічка стала символом російської окупації та агресії.  

2014-2017 роки – символ бойовиків т.зв. «ДНР/ЛНР» та сепаратизму на Сході України

Як бачимо з історичного ракурсу за останні 250 років, символ стрічки сім раз змінював своїх «господарів», які намагалися використати її в своїх силових сценаріях революційної зміни чи захоплення державної влади як в своїх межах, так і за кордоном. Двоколірна смужка слугувала та слугує умілим інструментом в руках багатьох режимів імперської російської політики, та використовувалася в оформленні нагород, знамен, штандартів, а на сьогоднішній спекулятивно використовується як один із об’єднавчих факторів для поширення ідей сепаратизму та розбудови псевдореспублік «ДНР/ЛНР» на південному-сході нашої держави.

Це призвело, зокрема, до відмови використання георгіївської (гвардійської) стрічки під час святкування Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги у 2015 році в Україні. Таким же чином зробили сьогодні більшість країн колишнього СРСР. Найбільш виразно це було здійснено у Республіці Білорусь. Пропозиції заборонити використання георгіївської (гвардійської) стрічки та запровадити юридичну відповідальність за її пропаганду сьогодні також розглядаються парламентами Латвії та Молдови.

Враховуючи вищеописану проблематику, суспільну небезпеку поширення даної стрічки та подальшої неможливості терпимості «георгієвського двоколору» з метою встановлення адміністративної відповідальності за виготовлення та пропаганду георгіївської (гвардійської) стрічки Верховною Радою України 16.05.2017 року був прийнятий Закон України №2031-VIII «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо заборони виготовлення та пропаганди георгіївської (гвардійської) стрічки» спрямований на встановлення диференційованої адміністративної відповідальності за дії, спрямовані на пропаганду в Україні георгіївської (гвардійської) стрічки, як символу російської окупації та агресії».

Підсумовуючи сказане, напрошується єдиноправильний висновок – публічне використання георгіївської (гвардійської) стрічки у пропагандистських цілях несе суспільну небезпеку, має провокативний та зомбуючий характер, поширює ідеї сепаратизму та федералізації України, а тому з 16.06.2017 року законодавчою гілкою влади нашої держави віднесено до адміністративних правопорушень.

«Коли говорять про те, що кримчанам з російськими паспортами закрита дорога в ЄС, мені хочеться розреготатися у відповідь», - стверджує 28-літній уродженець Керчі Сергій, який після одруження переїхав в Естонію і взагалі не планує повертатися на півострів. Звучить досить самовпевнено. Але, чи насправді це так?

Незадовго після анексії Кримського півострова Росією, західний світ та США таки наважилися вжити заходів щодо дій ненаситної «імперії». Ввівши санкції, європейські політики сподівалися на подальше порозуміння та врегулювання ситуації дипломатичним шляхом. Та, натомість, Російська Федерація ввела контрсанкції, не визнаючи, таким чином, свою неправоту. У будь-якому випадку, від такої «дипломатії» завжди страждатиме простий народ; сьогоднішня ситуація на півострові тільки зайвий раз це підтверджує.

Після анексії Криму в 2014 році український півострів всього за менше ніж за 4 роки зазнав кардинальних змін. З року в рік кількість національного населення Автономної Республіки зменшується. Причиною виїзду людей зі свого місця проживання є далеко не важке економічне становище півострова. Їх звідти просто виганяють! Спочатку просять “по-хорошому”, а до тих, хто пручається застосовують всі можливі методи депортації. Залякування, вбивства, викрадення посеред білого дня і це далеко не увесь список тортур «рашистської» влади.

У ХХІ ст. Україна остаточно встановила свій орієнтир на входження в спільний освітній простір цивілізованих країн. В нових умовах сучасного полікультурного глобалізованого суспільства, а надто, після окупації Криму, коли навчальні заклади стикаються з новим викликом забезпечення належних умов для здобуття освіти внутрішньо переміщених осіб, дедалі більшого значення набуває розвиток толерантних стосунків між людьми.

Росія активно використовує для дестабілізації ситуації всередині України і розхитування відносин із країнами-сусідами націонал-патріотичні сили України, а члени цих організацій найчастіше навіть не здогадуються про те, що відбувається.

Поляки, угорці та румуни не просто так активізувалися на західних кордонах України саме в останні роки, під час російської агресії на сході. А такі закиди і звинувачення, які зараз лунають з боку наших сусідів, не дозволить собі жодна цивілізована держава, налаштована на мир та діалог.

У хід, окрім русинського й угорського питань, пішли фейкові петиції. 

Протягом останніх кількох місяців на Закарпатті вималювалися дві чіткі теми, які Росія використовує для інформаційних вкидань. Найперша – русинська тема. Друга — так зване приниження у краї угорської нацменшини. Нещодавно в Ужгороді з’явилася навіть петиція до президента про надання у краї російській мові особливого статусу…