Нестор Стельмах – старшина УПА в сотні Калуського Тактичного Відтинку 23-«Магура»

Якось до редакції завітав калушанин Богдан Гайва. Він виріс у сім’ї січового стрільця Федора Гайви. Цікавиться історією рідного краю й старається наповнити її відомими йому фактами. Вважає, що ми маємо знати якнайбільше імен тих, хто боровся за вільну, незалежну Україну.

– У Калуші мало хто знає ім’я Нестора Стельмаха (1924-1948), родом із села Вага Підгаєцького району Тернопільської області. А він був старшиною УПА в сотні Калуського Тактичного Відтинку 23-«Магура», абсольвентом підстаршинської та старшинської школи УПА, – так розпочав гість редакції свою розмову зі мною.

На подвір’ї, де ріс Богдан Гайва, під час Другої світової війни були дві криївки: одна – у стодолі, інша – в саду. Тут постійно переховувалися упівці. Родина Гайви забезпечувала їх харчами й одягом. Також налагоджувала надійний зв’язок для повстанців.

– Наша хата була крайня від поля (я народився в селі Старе місто на Тернопільщині). Це було досить вигідно для повстанців, – розповідає пан Богдан. – Батько чим міг допомагав їм. Хоча прекрасно розумів, що ризикує і своїм життям, і долею своїх дітей. Я, 11-річний хлопчина, був «очима» й «вухами» упівців, які переховувалися в криївці під нашою стодолою. Із них особливо мені запам’ятався Нестор Стельмах, мав псевдо «Сосна». Про цього чоловіка розповідали легенди, він був надзвичайно мужньою людиною. І я дуже пишався тим, що він називав мене своїм товаришем. Нестор Стельмах розповідав, що воював у Карпатах, а також на Стрийщині. Мені було дуже цікаво, бо про Стрий багато розказував мій батько. Адже саме в цьому місті по дорозі додому з італійського фронту під час Першої світової війни він вступив до Української Галицької Армії й захищав Західно-Українську Народну Республіку.

На все життя пану Богдану запам’ятався Святий вечір 1946 року.

– Батька попередили, що до нас на вечерю прийдуть хлопці з лісу. Як я зрадів, коли побачив, що разом з іншими до хати зайшов Нестор Стельмах. Посеред стола, за яким ми разом з повстанцями вечеряли, батько поставив тризуб. Пам’ятаю, Нестор Стельмах, дивлячись на нього, сказав: «Ось тут маємо вільну Україну. І ми всі готові померти заради того, щоб Україна справді була вільною, щоб такі тризуби були в кожній хаті».

А ще того Святого вечора Нестор Стельмах виголосив різдвяне віншування, яке пан Богдан пам’ятає досі й передав його своїм дітям, рідним, знайомим:

За муки, жах і кров,

За плач малих сиріт,

За сльози материні

Пошли, Ісусе, нам свою любов

І волю нашій неньці-Україні.

А наш страждальний рід

Візьми під свій покров.

Христос ся рождає!

Слава Україні!

Про упівця Нестора Стельмаха Богдан Гайва почув ще раз у 1947 році.

– Навесні 1947 року «Сосна» і ще два повстанці після чергового бою відпочивали в криївці в селі Галич. Та вони не знали, що один із них – сексота. Над ранок господиня побачивши, як він босий втікав із криївки, попередила про це повстанців. Так упівці встигли вийти з криївки до приходу енкаведистів. Зрадник обморозив ноги й потрапив до лікарні, що була в Старому місті. Вечорами біля його палати ставили варту, боялися розправи. Довідавшись про це, Нестор Стельмах і ще два його побратими зголосилися виконати атентат. Понад вечір вони, перевдягнувшись у совєтську військову форму, пройшли в лікарню. Один із них, «Степ», залишився при вході, а «Сосна» й «Капітан» пішли в палату на другому поверсі й застрелили сексоту. Стрілянина розпочалася тільки після їхнього виходу з лікарні. Але повстанці встигли відійти у напрямку Мужилова, – ділиться спогадами пан Богдан.

На Різдво, 7 січня, 1948 року разом із іншими 13 побратимами Нестор Стельмах загинув під час тригодинного бою під селом Курдибанівка Бучацького району.

– Більшовики двічі зупиняли вогонь і пропонували повстанцям здатися. У відповідь чули: «Не здамося, кати!» Як пише «Літопис Української Повстанської Армії» (18 том), пізніше більшовики розповідали, що під час бою сталася така подія: двоє повстанців підлізли на животах під машини й кричали, щоб більшовики не стріляли, бо вони здаються. Більшовики повірили. Упівці ж, піднявшись на весь зріст, відкрили вогонь і вбили п’ятьох більшовиків. Їх, звичайно, теж не залишили живими. Під час цього бою загинули всі 14 повстанців. Їхні тіла відвезли в село Вишнівчик і повністю роздягнених тримали під церквою протягом 16 днів – щоб народ боявся. Поховали повстанців у цьому селі, в окопах коло цвинтаря, – з тугою в голосі оповів Богдан Гайва.

У різний період свого життя гість редакції старається щось зробити для утвердження національної ідеї. Під час проведення Всеукраїнського референдуму і виборів першого українського президента 1 грудня 1991 року він був спостерігачем у Покрові на Дніпропетровщині. Тоді запросив покровщинських дітей провести Різдвяні свята на Прикарпатті. Чоловік вважає, що в усі роки незалежності представникам Східної й Західної України (а особливо підростаючому поколінню) потрібно було частіше спілкуватися, обмінюватися делегаціями, пропагувати українську ідею. Тоді не було б тих подій, які нині, на жаль, спостерігаємо на Донбасі.

У січні 1991 року пан Богдан побував у США, в Мінесоті. У подарунок українській діаспорі він привіз осколок з першого в Україні пам’ятника Степану Бандері, який був встановлений у Старому Угринові й підірваний (очевидно, спецслужбами колишнього СРСР) вибухівкою в грудні 1990 року.

– Цей осколок знаходиться в Українському центрі в Менніаполісі. Як запевнили тоді його представники, у відповідний момент вони перешлють осколок в Україну, де він буде вмурований у невмирущий пам’ятник усім загиблим у роки національно-визвольної боротьби. Його мали б спорудити українці: як ті, що тут живуть, так і ті, хто поза межами України, – каже пан Богдан.

З ініціативи Богдана Гайви на будинку, в якому з 1957 по 1987 року під духовним наставництвом отця Павла Василика діяла підпільна греко-католицька церква в с. Курдибанівка, була встановлена пам’ятна дошка. На момент відвідування редакції пан Богдан займався її перенесенням до Зарваниці, бо в селі не залишилося мешканців. Нині в Курдибанівці проживає… троє пенсіонерів.

 

Дарія ОНИСЬКІВ

Login to post comments