Фото з архіву (2017 рік), ЗОШ №3 Фото з архіву (2017 рік), ЗОШ №3

До школи – в Україні, до вишу – за кордон Featured

31 травня у Калуші нарешті закінчився навчальний рік у школах. Чому нарешті, та тому, що через тривалий карантин взимку калуські діти навчалися на тиждень довше, ніж школярі по всій країні. Саме про завершення навчального процесу й сповістив останній дзвоник, який дійсно востаннє зібрав на святкову лінійку цьогорічних одинадцятикласників.

Попереду у них ще зовнішнє незалежне оцінювання та вступ до омріяних вишів. Зараз у нас спостерігається така тенденція, що молодь в більшості своїй прагне реалізувати себе за межами рідної країни, бо не бачить перспектив залишатися в Україні. Тож багато хто планує здобувати вищу освіту у закордонних університетах з тим, щоб там і осісти.

Наша газета вирішила поцікавитися у цьогорічних випускників ЗОШ №3, учнів 11-А класу, до яких вишів вони планують подавати документи – до вітчизняних чи закордонних. Чи бачать вони своє майбутнє тут. Якщо здобудуть вищу освіту закордоном, то чи захочуть повертатися сюди, розраховуючи на те, що нові знання допоможуть їм стати в Україні більш успішними.

Назар Я.:

 – Моє майбутнє, вважаю, вирішене. Я рік навчався у США як переможець програми «FLEX». Вступив до «Minerva College» у Сан-Франциско на факультет біотехнології. Там одна з кращих у світі практичних баз. У цьому американському виші 75% студентів – іноземці. Вартість навчання становить 30 тис. доларів на рік, але я виграв щорічний грант у 28 тис. Тож фінансово мені буде не надто складно. Очевидно, що після здобуття вищої освіти, швидше за все, залишуся в Америці, щоб продовжувати вдосконалюватися там.

Ірина Н.:

 – Вищу освіту планую здобувати в Україні. Хочу подавати документи на факультет іноземної мови. В майбутньому планую виїхати за кордон, оскільки не бачу тут для себе гарної перспективи.

Влад К.:

 – Маю намір поступати до КПІ або до Львівського політеху. Своє майбутнє пов’язую з електроенергетикою. Після цього мрію працювати за фахом, звісно ж, за кордоном.

Віталій О.:

 – Навчатися планую в українському виші, але реалізовувати себе хочу за кордоном. Не в останню чергу через те, що у нас великий рівень корупції та хабарництва. Я хочу займатися підприємницькою діяльністю в країні з нормальним бізнес-кліматом.

Христина М.:

 – Спершу збираюся навчатися в Українській академії лідерства. Це однорічна освітня програма розвитку для випускників шкіл. Вона допомагає молоді знайти своє призначення, усвідомлено обрати майбутню професію та розкрити лідерські якості. Потім хочу фахово вивчати англійську мову.

Катерина В.:

 – Навчатися і працювати планую в Україні. Для себе обрала психологію.

Христина Ш.:

 – Факультет, на який поступатиму, я ще не обрала – або історія, або правознавство. Але точно знаю, що і навчатимусь, і житиму в рідній країні. Якщо усі виїдуть за кордон, то хто ж тут залишиться?

Віталій П.:

 – Мрію бути програмістом. А ще непогано було б навчатися на факультеті іноземних мов. Документи подаватиму до українських вишів. Жити і працювати також скоріш за все буду в нашій країні.

Ми не претендуємо на всеосяжне узагальнення. Але, як бачимо, думки випускників різняться. Тільки приблизно половина з них пов’язує своє майбутнє з рідною країною. У наших реаліях і це вже непогано. Іншу половину манить перспектива самореалізуватися за кордоном. От якби ще ті, хто навчатиметься там, потім поверталися назад в Україну і застосовували набуті знання тут. Проте ми знаємо, що вони їдуть, щоб не повертатися. Тож нашому суспільству варто почати щось робити для того, щоб не втратити майбутнє покоління, а разом з ним і майбутнє країни.

 

Володимир ПУХИР

Login to post comments