Я вибрав це місце, йдучи пішки від Бабина-Зарічного і аж до Голиня... Я вибрав це місце, йдучи пішки від Бабина-Зарічного і аж до Голиня...

Микола Федорів: «Я хотів для хлопців, які побували на війні, створити місце, де б вони могли побути зі своїми сім’ями та вирішити життєві проблеми» Featured

Вже декілька років війна калічить життя тих, хто захищає нашу країну від агресора. Повернувшись з війни, чоловік уже не той, ким був, і в такі моменти потрібно щось, що допоможе повернутися до звичного життя.

Сьогодні познайомимося з власником садиби «Джерело», що у селі Пійло Калуського району, Миколою Федорівим, який вклав усі сили в створення хорошого місця для реабілітації наших захисників.

– Пане Миколо, як з’явилася ідея створення такого місця?

– Я хотів для хлопців, які побували на війні, створити місце, де б вони могли побути зі своїми сім’ями та вирішити життєві проблеми, поділитися досвідом один з одним, порадитися, створити підходящу обстановку.

– І за скільки часу здійснилась Ваша задумка?

– Земельну ділянку купив ще у двотисячному році. І потихеньку почав втілювати свою ідею. Я вибрав це місце, йдучи пішки від Бабина-Зарічного і аж до Голиня, шукав ділянку біля води, щоб вона була великою, щоб можна було побудувати будинок, посадити дерева, сад, щоб було зручно та комфортно учасникам бойових дій, які приїхали відпочити та пройти реабілітацію. У зв’язку з тим, що не було можливості одразу побудувати будинок, знадобилося п’ять років для того, щоб отримати на все дозвіл: на будівництво, на викопування ставка. Час йшов, я старався озеленити територію, в результаті посадив близько тисячі дерев. Садив хвою спеціально для того, щоб оздоровлювати дихальні шляхи, тому що в нашому регіоні з цим проблема ледь не в кожній сім’ї.

– Скажіть, будь ласка, як швидко реабілітаційний центр отримав розголос?

– На початку ми займалися волонтерською діяльністю. Возили нашу джерельну воду на Схід України для потреб бійців, які зі зброєю в руках боронили Україну. Після цього про нас дізналися та звернулися з проханням створити спеціальну програму для сімей учасників АТО. Наша програма націлена на тих людей, які мають тяжкі поранення. Щоб зняти запальні процеси, ми використовуємо соляну кімнату, тому що прогріта сіль виділяє іони солі та знімає запалення. Також застосовуємо апітерапію, гірудотерапію, озокеритотерапію. Якраз всі ці процедури полегшують стан хлопців після війни.

– Чи не могли б Ви відповісти, як проводиться певний курс терапії? Всі процедури відбуваються за бажанням чи в обов’язковому порядку?

– Заїзд здійснюється на тиждень – в понеділок заїжджають, а в неділю повертаються. Коли формується заїзд, опитуємо людей, у кого які проблеми, на що націлити увагу, чи потрібне загальне оздоровлення. До кожного підхід та процедури індивідуальні. Наша методика дозволяє поєднання терапії, наприклад, для правильного приживлення імплантату.

– Також цікавить і те, як ще, окрім фізичного оздоровлення, проходить реабілітація?

– Я учасник бойових дій, мені близькі проблеми, які виникають у сім’ях учасників АТО. І спрямовую свій досвід та досвід моїх побратимів, які пройшли війну в Афганістані, щоб зміцнити сім’ї воїнів, полегшити їхнє життя після війни.

– Ви є досить близькою по духу людиною для хлопців, які проходять реабілітацію, оскільки розумієте їх. Саме завдяки цьому вони приїжджають до Вас?

– Мабуть, так. Також грає роль те, що ми створюємо умови якраз для сімейного оздоровлення. У нас є озеро, на якому можна займатися риболовлею, а потім всією сім’єю варити уху і смажити чи коптити рибу. Жінки проводять майстер-класи з кулінарії, і все це їх об’єднує та робить щасливими. Можна сказати, що ті, хто вже побував у нас, стали для нас давніми близькими друзями.

– Як Ви та відпочиваючі розважаєтеся?

– Під час відпочинку ми проводимо різні турніри з шахів, настільного тенісу, волейболу, футболу. Адже вони об’єднують людей, кожен хоче бути кращим, зробити щось для когось, і в цілому для суспільства.

– Миколо Миколайовичу, після реабілітації у вашому центрі, чи міняються люди на краще?

– Завдяки відпочинку у нас, людина краще розуміє важливість підтримки з боку сім’ї, те, як важливо вирішувати проблеми разом, допомагати одне одному, і забуває про речі, які змушували її закриватись у собі.

– На вашу думку, чи варто збільшувати кількість таких центрів в Україні?

– Звісно, варто. Насичена програма таких центрів повертає воїнів у звичний світ, вона спрямована на те, щоб допомогти їм повернутися до нормального життя, вилікувати душевні та фізичні рани. Особисто наш центр допомагає хлопцям бути ближчими до своєї сім’ї. До прикладу, ми їздимо в льодовий палац, де перший раз стаємо на лід, і всі у рівних умовах, батьки з дітьми разом катаються, переживають один за одного і допомагають опанувати основу цього нелегкого спорту. Також вони спілкуються з психологами. Додатком до цього всього ми переглядаємо патріотичні фільми, такі як «Залізна сотня», «Карпатське золото» та інші. Даємо зрозуміти, що наші воїни недарма захищають нашу країну від ворога.

Розмову вів Денис БУРИК

Login to post comments