Увійти

Login to your account

Username *
Password *
Remember Me
Михайло Гаврилишин скептично оцінює можливі наслідки медреформи від МОЗ? Михайло Гаврилишин скептично оцінює можливі наслідки медреформи від МОЗ?

Михайло Гаврилишин вважає, що маємо у місті оптимальну модель первинної медицини Featured

Майже місяць минув з того часу, як головний лікар Калуського міського центру первинної медико-санітарної допомоги Михайло Гаврилишин в одному із міських тижневиків скептично оцінив можливі наслідки медреформи від Міністерства охорони здоров’я України. В той час, коли в. о. міністра Уляна Супрун радила громадянам укладати угоди з власними лікарями, керівник нашої комунальної поліклініки

розповідав про те, що на рівні Калуша ніяких змін немає. То що ж насправді відбувається і як ми лікуватимемося у 2017 році? Запитаємо про це у Михайла Гаврилишина.

– Михайле Богдановичу, гадаю, що люди втомилися слухати по телевізору про те, за якими принципами повинна реформуватися галузь охорони здоров’я в Україні. З точки зору калушан, які інколи хворіють і потребують медичної допомоги, ми маємо одну міську комунальну поліклініку…

– …яка працює по дільничному принципу і безкоштовна для усіх громадян, зареєстрованих у місті Калуші. Іногородні можуть звернутися до адміністрації поліклініки, і ми, ймовірно, підемо їм назустріч, якщо мова йтиме про літніх людей чи, скажімо, студентів, зареєстрованих за місцем навчання. До речі, практика благодійних внесків з іногородніх – справа невдячна. За статистикою, із 30 таких пацієнтів внески платять лише шестеро.

Щодо мешканців Калуського району, то за рік ми приймаємо їх близько 10 тисяч, не враховуючи пенсіонерів, які йдуть поза всяким обліком. Біля 9 тисяч хворих обслуговуємо на умовах госпрозрахунку. А медичне страхування працівників «Карпатнафтохіму» відшкодовує поліклініці десь 300 тисяч гривень. На мою думку, добре було би легалізувати потік хворих, які не є калушанами. Це дозволило би нам зменшити витрати пацієнтів на аналізи та діагностику. А також підняти на новий рівень нашу співпрацю з районом і сусідніми населеними пунктами.

– І Ви знаєте, як це зробити?  

– Зовсім недавно міська поліклініка намагалася зробити перший крок у цьому напрямку. Ми планували укласти угоду обсягом 300 тис. грн. з Верхнянською ОТГ, яка передбачала би діагностичні дослідження на нашому обладнанні та консультації вузьких спеціалістів для мешканців цієї громади. Безкоштовно.

– Але угода не була укладена?

– На жаль, угода для надання вторинної медичної допомоги на догоспітальному етапі на базі нашої поліклініки «зірвалася». Кулуарно, без вагомих причин, ймовірно, за посередництва Калуської РДА, Верхнянська ОТГ вирішила передати ці кошти на Каракая, 25. Я говорю про це відкрито, бо хочу, щоб люди знали, що втратили. Замість безкоштовних послуг у нашому закладі мешканці Верхнянської ОТГ змушені будуть платити благодійні внески у розмірі 250 гривень і оплачувати вартість усіх діагностичних досліджень.

– Чи не створюватиме легалізований потік хворих з Калуського району та сусідніх населених пунктів незручності калушанам? Адже у міській поліклініці постійні черги…

– Ні, це сезонне явище. Поліклініка переповнена в періоди ГРВІ та грипу. Окрім того, певну циклічність у нашій роботі створює забір матеріалу для лабораторій. Але й ці черги можна побороти, якщо відкривати амбулаторії в мікрорайонах нашого міста. У нас є людський та технічні ресурси.

– А чи є для цього приміщення?

– Якщо буде добра воля у міської влади, то знайдемо. Бо комунальне майно належить територіальній громаді і повинно ефективно використовуватися. Як я неодноразово заявляв на сесіях міської ради, ми багато проґавили. І філіал дитячої поліклініки на Драгоманова, і старе приміщення дитячої лікарні, яке наш заклад готовий був «викупити» за надходження від госпрозрахункової діяльності. А в перспективі, на мою думку, міська влада мала би співпрацювати з підприємцями-забудовниками.

– Михайле Богдановичу, повернемося до реформаторських ініціатив МОЗ. Ви досі налаштовані скептично?

– На мою думку, міністерство орієнтується на приватну модель надання медичної допомоги. А вона не приживеться ні у селі, ні у місті з таким рівнем життя, як наше. Якщо у калушан немає коштів на ліки, то звідки вони візьмуть на приватних лікарів? Хто готовий заплатити 150 гривень за консультацію терапевту? А гінекологу – 250-300? З іншої сторони, який лікар захоче реєструватися приватною особою-підприємцем і брати на себе бухгалтерський облік, податкову звітність? Уявіть собі сільську амбулаторію, в якій працює від 8 чоловік персоналу, а держава компенсуватиме по 250 гривень на пацієнта, тобто оплачуватиме зарплатню лише лікарю. Будьмо відверті, те, що ми вже маємо – оптимальна модель. Для того, щоб у нас медицина була, як у Польщі чи Румунії, потрібно витрачати на неї 10% від ВВП, а не так, як у нас – 2,5.

– Тобто, на Вашу думку, пакет медичних реформ взагалі не пропонує нічого хорошого? 

– Бачу лише два позитивних моменти: децентралізація і дерегуляція. Вже видані накази, спрямовані на автономізацію медичних закладів, яка, на жаль, завершується на рівні місцевих адміністрацій. Таким чином все залежатиме від того, чи зможуть відповідні органи місцевого самоврядування «впіймати тренд» медичних реформ. Якщо ні, то все завершиться на папері.

– А що із цього пакету медичних реформ вже дійсно реалізовано, відображено в законодавчих чи нормативних актах?

– Медичним закладам надано право не прив’язуватися до кількості населення, визначаючи склад і зарплати своїх спеціалістів. Але все це в межах фінансування! І до цього в інтерв’ю я прошу ще повернутися.

А ще МОЗ встановило граничні націнки на перелік із 89 медичних препаратів. Якщо дистриб’ютори дійсно зможуть завозити в Україну життєво необхідні ліки за такими цінами, то це буде величезною допомогою для наших громадян. Але, пробачте за скептицизм, треба подивитися, чи воно ще спрацює.

– Ви хотіли повернутися до питання фінансування.

– У 2017 році, з підняттям мінімалки до 3200, у нашій поліклініці зникла будь-яка різниця у зарплаті між висококваліфікованим і низькокваліфікованим персоналом. Так, у січні бухгалтерія порахувала, що санітарки повинні отримувати більше, ніж медсестри. Наприклад, у зарплатних відомостях у графі «нараховано» бачимо наступні цифри: санітарка (з урахуванням шкідливих умов праці) – 3388; медсестра вищої категорії – 3500; медсестри І і ІІ категорій – 3200; лікар ІІ категорії – 3400. Така несправедливість дуже псує взаємовідносини всередині колективу. А наші працівники втікають за кордон.

Проблема у тому, що внутрішнього ресурсу для диференціації зарплат у медичних закладів немає. Для цього потрібно або збільшувати державний бюджет, або приймати місцеві стимулюючі програми. Принаймні короткочасні.

– Ви зараз говорите про відсутність фінансових ресурсів конкретно у нашій міській поліклініці? Це стосується лише зарплати чи коштів на інші потреби закладу?

– Цього року міська рада заклала фінансування для поліклініки на 11 місяців, з урахуванням підвищення мінімальної зарплати. На практиці, за результатами січня, ми ледве «вклалися» у ці кошти. Для того, щоб встановити доплати висококваліфікованому медичному персоналу, грошей уже немає.

З іншої сторони, ми забезпечені реактивами, фотоплівкою, засобами невідкладної допомоги, дисередниками. Виділені з міського бюджету й кошти на пільгові медикаменти. На рівні минулого року – 1,2 млн. в рік, або по 100 тис. в місяць. Стараємося в першу чергу задовольнити потреби онкологічних хворих та учасників АТО. На всіх коштів не вистачає. Залишається сподіватися на урядову програму зниження цін. А ось щодо забезпечення інсулінозалежних калушан, то вже відомо, що цю програму «скинули» на місцевий рівень, хоча в міському бюджеті коштів на це не передбачено.

– Михайле Богдановичу, дякую Вам за змістовну та цікаву розмову.

Розмову вела Маріанна ПОВАЖНЯК

Маріанна ПОВАЖНЯК

Email Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Login to post comments